Історія Вільного Запоріжжя

Село засновано у 1924 році, у зв’язку з плановим переселенням селян, що почалося 1923 року з центральних районів України на землі Причорномор’я. У червні 1924 року сюди приїхали перші 55 сімей переселенців (197 чоловік) з сіл Тиньки Чигиринського району і Капустіна Шполянського району Черкаського округу. Новоселам виділили 754 десятина землі. Через рік тут проживало вже 327 чоловік. На першому селянському зібранні у 1924 році нове село вирішили назвати Вільним Запоріжжям. У 1929 році були створені два товариства по спільній обробці землі — «Запорожець» і «Вільний шлях», організаторами яких були колишні бідняки В. П. Моторний, Д. Ф. Жураківський, М. М. Заболотний, Д. К. Моргуненко, І. К. Демиденко. Вже в перший рік свого існування ці господарства отримали від держави 4 сівалки, 8 плугів, 40 борін, а також 150 пудів насіння іржі, пшениці, вівса.
Восени 1930 року, на базі ТОЗів, утворилася сільськогосподарська артіль «Запорожець», головою якої обрали І. Щербакова. Досі в селі згадують той день, коли артіль в 1931 р. отримала перший трактор «Фордзон». Це було справжнє свято. Першу борозну на колгоспному полі проклав тракторист Д. А. Кривенко. А незабаром колгоспні поля почала обробляти Новобузька МТС. У перші дні німецько-радянської війни на боротьбу з нацистами з села пішло 217 чоловік. 18 серпня 1941 року гітлерівські загарбники зайняли Вільне Запоріжжя. Після нелюдських тортур нацисти розстріляли сім’ю А. І. Павлівського, директора школи О. І. Мельниченко, замучили Г. Н. Бересту.
Усіх селян, навіть дітей і людей похилого віку, нацисти примушували працювати в полі. За щонайменшу провинність людей карали нагайками і шомполами. Не підкорившись ворогові, жителі Вільного Запоріжжя всіляко саботували дії окупаційної влади, селяни викривали серед населення хвалькуваті повідомлення гітлерівців про успіхи на фронті. 9 березня 1944 року 4-й гвардійський кавалерійський корпус під командуванням генерал-лейтенанта Ісси Плієва у складі військ 3-го Українського фронту звільнив Вільне Запоріжжя від окупантів.
На фронтах німецько-радянської війни громили ворога 250 жителів села, більше 200 з них удостоєні урядових нагород, 84 — пали на полях битв. Нацисти завдали великого збитку господарству села. Вони зруйнували приміщення: корівники, свинарники, склади, млин. 98 юнаків і дівчат вороги вивезли до Німеччини.
Відразу після звільнення Вільне Запоріжжя стало центром сільської ради, створеного навесні 1944 року (до німецько-радянської війни село підпорядковувалося Добробалківській сільській раді).
Великі труднощі довелося долати трудівникам села. Механізатор інвалід війни С. І. Ткаченко із захованих частин зібрав трактор. Відремонтували інвентар. Орали і сіяли, використовуючи 5 корів, що залишилися, і 6 коней. Значну допомогу у відновленні господарства артілі «Політвідділ» надали трудящі Казахстану, виділили колгоспникам Вільного Запоріжжя 50 корів, 10 коней, 500 цнт посівної пшениці. Цим же керувалися вони, коли весною 1944 року зібрали 46 тис. карбованців на будівництво танкової колони «Колгоспник Миколаєва».
У 1944 році в засіки держави було засипано понад 3 тис. цнт хліба при плані 2,3 тис. цнт. У 1945 році село відновило довоєнні посівні площі. У 1947 році головою артілі став батько Героя Радянського Союзу М. І. Москаленко — І. І. Москаленко.
До кінця четвертої п’ятирічки селяни колгоспу імені Героя Радянського Союзу М. І. Москаленко (так він був названий у 1945 році) добилися виробництва зернових і тваринницької продукції на 40 відсотків більше, ніж у 1940 році. У селі були чотири тваринницькі ферми. Свинарки П. Т. Центромирська і Є. Т. Натикач у 1949 році виростили по 20 поросят від кожної свиноматки, вівчарів Л. П. Скрипка і Е. І. Комар отримали по 130 ягнят від 100 вівцематок. Ланки П. С. Спиркач, Ф. П. Піднебесною.
Під керівництвом сільської ради трудящі Вільного Запоріжжя відновили навчальні заклади і установи культури. Усі діти шкільного віку 1 вересня 1944 року сіли за парти. На масових суботниках і недільниках у 1946 році було відремонтовано приміщення семирічної школи. Відновив роботу сільський клуб. У 1947 році відкриті дві сільські бібліотеки.